Скупа природа наших середмість...

 

Скупа природа наших середмість: 
на тлі домів, незрима і знищима, 
хода дерев. Читаймо це очима 
з повільних віт, немов бентежну вість. 

І ти питаєш: ну до чого цей 
камінний кущ, і цей букет на сходах, 
і цей вітраж, мов кольоровий подих 
сухих суцвіть — осмута для очей? 

До чого цей парад настінних пащ, 
віконний цвіт і виноградний плащ — 
ерзац лугів, закляклий у гордині? 

Ми тут зросли. Пізнати нам дано, 
як гола павіть б’ється у вікно, 
як перший промінь в’ється по гардині.