Обруч

 

Біжить хлопчик, білий чубчик, мов курча;

Підганяє паличкою обруча.

За ним сонце, наче мати, — навздогін;

Щоб не впав, бува, та не побився він!

По долині, по стежині, біля круч

Біжить сонце, білий чубчик та обруч!

І нема, немає в світі далини,

Де спинилися б невтомні бігуни.

Ах, обруч! Куди, куди він так жене

По стежині через поле весняне?

Я питаюсь, бо ж то я — оте хлоп'я,

А те сонце — то матусенька моя.