Коли любов, схиливши зір, нетлінне
- Деталі
- Перегляди: 381
Коли любов, схиливши зір, нетлінне
Збирає дихання в одно зітхання
I перетворює його в звучання
Ясне, благе, небесне, янголине,
Моє все серце так розкішно гине,
I так нуртують мислі і бажання,
Що мовлю я: "О мите, будь остання,
Якщо такої гідний я кончини!"
Але той голос, що в його я волі,
Спиняє душу, відійти готову:
Його впиваючи, вона блаженна.
I знов живу я, і моєї долі
Нить то вкоротить, то розгорне нову
Вона, що межи нас, небес сирена.
Переклад М. Ореста
