Сонет 132
- Деталі
- Перегляди: 293
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? - Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? - Але ж муки ці солодкі, Боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремно скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній долі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма -
Чого я хочу - й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку - весь дрижу.
Переклад Д. Паламарчука
