ЛІсовий цар

Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.

- Чом личко сховав ти, мій синку малий?
- Ой тату! Чи бачиш? - Он цар лісовий:
У довгій киреї, в короні... дивись!
- То, синку, тумани навкруг простяглись.

\"Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди;
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки\".

- Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
- Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.

\"До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать\".

- Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись...
- О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.

\"Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш - не хочеш, візьму тебе я!\"
- Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..

Наляканий батько не їде - летить...
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.

 

Переклад Б.Грінченка